Дмитрові Павличку
Дмитрові Павличку
Тече ріка. І неба фіолет –
Мені течінню зоряно-пливкою…
Тече сонет неквапно під рукою,
Немов не помишляючи про лет.
Та все тіснішим – берегів корсет,
І грудь ріки аж рве під пеленою…
Вже й трісло – аж скипа наверх луною,
І хвиля берег розмива ущент.
Але прийма із вдачею крутою
Стихію (лиш такою, лиш такою!)
І пра...