Маленька дівчинка на ліжку<br />
в рожевих снах щасливо спить.<br />
Блакитний промінь впав на ніжку<br />
і, тихо сяючи, тремтить.

Холодна осінь лист зриває,<br />
щоб м'якше падалось снігам;<br />
а крихотка весну вітає,<br />
вві сні всміхаючись квіткам.

Їй сниться ліс. Шумить зелений,<br />
бджілки і джмелики гудуть,<br />
мушки ведуть танок шалений,<br />
в траві метелики цвітуть.

Маленька крихотка щаслива,<br />
ввесь час гуляє з їжачком;<br />
яка колюча в нього грива,<br />
як смішно котиться клубком...

Біжить вона до лісового,<br />
щоб на сопілку їй заграв;<br />
збудила зайчика малого,<br />
а зайчик ледве задрімав.

Вовку-сірку на шию сіла:<br />
"Ану, поїдьмо до жука!.."<br />
Та по дорозі захотіла<br />
одвідать діда-борсука.

Старий борсук виходить з хати,<br />
вітає друзів дорогих,<br />
в садочку просить їх сідати,<br />
і сам сідає коло них.

Коли це приятель завзятий,<br />
близький сусіда борсука,<br />
ведмідь рудий та волохатий<br />
гостей угледів з-за пенька.

Мерщій до них біжить, стрибає<br />
і по дорозі лапку ссе,<br />
гостям він здалеку киває<br />
і миску меду їм несе.

Павук почав на кобзу грати,<br />
а вовк за лапу борсука:<br />
"Ану, дідусю, танцювати!<br />
Ану, дідусю, гопака!"

Борсук згадав минулі роки,<br />
стриба, аж курява курить.<br />
Хвалько-вовчок узявся в боки,<br />
ведмідь у миску бубонить.

Дерева довго мовчки ждали,<br />
що їх запросять до танка,<br />
та ноги враз повисмикали<br />
і ну садити гопака.

Та треба крихотці додому.<br />
"Прощайте, друзі",— каже їм.<br />
І ці слова страшніш од грому<br />
здалися друзям лісовим.

Ведмідь кричить, лишитись просить,<br />
у миску з медом сльози ллє,<br />
старий борсук упав, голосить,<br />
з розпуки в груди себе б'є.

А сірий вовк, хоч не скидає<br />
з своєї спини сідока,<br />
а сам аж виє-завиває,—<br />
так жаль вовкові борсука.

І каже крихотці: "Стріляю...<br />
Мені щось серце пройняло!.."<br />
Та чує голос над собою:<br />
"Вставай, вже сонечко зійшло!"