Не знаю, о братя, чом нинї<br />
Такий обгортае мя сум...<br />
А то та Сокілска княгиня<br />
В одно се не сходить ми з дум.

І сонце за Дїл вже сідає,<br />
І мракнуть всі гори вже сном,<br />
Лиш той ще Сокілский синє,<br />
Як з золота кутий шелом.

А долом жасний та глубокий<br />
Той Черемуш дикий гутить,<br />
Як сокіл, як той бистроокий,<br />
Що совма на лови летить.

А 'д горі княгиня прекрасна<br />
Як з маймуру кута стоїть,<br />
коси як золото ясні<br />
Пустила вітрам на росплїт.

А долом хороший керманич<br />
Кидровов дарабов летить...<br />
0, вже-ж бо пора му на на-ніч,<br />
0, вже-ж бо пора му прибить.

А тая-ж княгиня там 'д горі<br />
Почала косу чесать,<br />
А чешучи косу, як море,<br />
Чудесних пісень співать.

А той там керманич в долині<br />
Забув за дарабу й за сьвіт;<br />
В одно ся лиш дивить 'д княгині,<br />
Що там на Сокілскім стоїть.

А Черемуш, братя, глубокий,<br />
А Черемуш дикий як біс!...<br />
А Черемуш, братя, по скоках *<br />
Розбиту дарабу поніс.

* Скоки — die Wasserf&#228;lle (нім. "Водоспад", примітка Укрлібу)

Подається за виданням 1906 року (Львів, Наклад Наукового товариства імені Шевченка) без адаптації до сучасної орфографії. Переклад віршу "Лолелей" з "Книги пісень" Гейне.