Сніжинки
Сніжинки
Білесенькі сніжиночки,<br /> Вродились ми з води;<br /> Легенькі, як пушиночки,<br /> Спустилися сюди.
Ми хмарою носилися<br /> Від подиху зими,<br /> І весело крутилися<br /> Метелицею ми.
Тепер ми хочем спатоньки,<br /> Як дітоньки малі.<br /> І липнемо до матінки —<br /> До любої землі.
Матуся наша рідная<br /> Холодна і суха,<br /> Бо дуже змерзла бідная<br /> Вона без кожуха.
Отож її нагріємо,<br /> Устелимо сніжком.<br /> Мов ковдрою, накриємо<br /> Легесеньким пушком.
Нехай зимою злючою<br /> Вона спочине в сні,<br /> Щоб зеленню пахучою<br /> Прибратись навесні.
Щоб з ниви колосистої<br /> Був добрий урожай,—<br /> То й долі променистої<br /> Зазнає рідний край!