Снігурі та Синичка
Снігурі та Синичка
Снігур, в гаю гуляючи,<br /> Синичку кохав<br /> І, скачучи на дубочку,<br /> Любенько співав:<br /> — Биструшечко, вертушечко,<br /> Синичко моя!<br /> Чом не скачеш ти до мене,<br /> Як до тебе я?.-<br /> Усміхнулася Синичка<br /> І хвостиком верть:<br /> — Нагадав хтось тобі лихо,<br /> Як тій козі смерть.<br /> Нам з тобою, Снігурику,<br /> Під снігом не жить,-<br /> Буде мене в чужім краї<br /> Ясне сонце гріть…-<br /> Минулося теє літо,<br /> Настигла зима;<br /> Сидить Снігур на дубочку,<br /> Синички нема.<br /> В гаю вітер повіває<br /> І снігом снує;<br /> Снігур сидить на дубочку<br /> І плете своє:<br /> — Биструшечко, вертушечко,<br /> Синичко моя!<br /> Чи згадуєш ти про мене,<br /> Як про тебе я? —<br /> Підморгують вражі Галки:<br /> — Отак-перетак!<br /> Розійшлося коханнячко:<br /> Та — в ріпу, той — в мак…-<br /> Обізвалась у ліщині<br /> Старая Сова:<br /> — А що ж,— каже,— на сім світі<br /> Усяке бува.
Довелося й мені бачить:<br /> Не в однім дворі<br /> Отакії точнісінько<br /> Сидять Снігурі.<br /> Чернигов. 18 марта 1884 г.