Земля кружляє у космічнім вальсі.<br />
Вітри галактик — вічні скрипалі.<br />
Гармонія крізь тугу дисонансів<br />
проносить ритми танцю по землі.

І серцю в грудях тісно, тісно, тісно!<br />
Смички пиляють задубілий сум.<br />
Зненацька м'язи вибухнуть первісно,<br />
ударить кров, як електричний струм.

І не паркет, зачовганий до глянцю,<br />
не долівки, налиплі до чобіт, —<br />
вже вся планета — п'єдестал для танцю,<br />
де сходять вальси з голубих орбіт.

Гримить високий гонор полонеза,<br />
і лихом б'є об землю перепляс,<br />
лезгинка чорна срібні гострить леза<br />
і граціозно ходить па-де-грас.

Шпурляв канкан мережки парижанок<br />
Шмагав аркан по сивих постолах.<br />
І відчайдушний танець між ножами<br />
шотландки танцювали на столах.

Велике діло — танець між ножами!<br />
Танцюй собі, лиш пальчика не вріж.<br />
Доріг війни смутні подорожани,<br />
ми знали інший — танець бездоріж.

Десь труп коня вмерзає в сизу осінь.<br />
І смерть впритул до мене підступа.<br />
А я іду. А я роблю наосліп<br />
на міннім полі обережні па.

Півкроку вбік — і все це піде прахом.<br />
І цілий всесвіт вміститься в сльозу.<br />
Дрімотні міни — круглі черепахи —<br />
в землі шорсткій ворушаться, повзуть.

О піруети вимушених танців!<br />
Хто йшов по полю мінному хоч раз,<br />
той мимохіть і на паркетних ґлянцях<br />
пригадує смертельний падеграс.