Слухаю, як чернець Цзюнь З Шу<br />
грає на цитрі

Чернець, мій знайомий,<br />
з західного краю прибув,

З вершини Емей<br />
свою цитру чудову приніс,-

Для мене він струни<br />
легкою рукою торкнув,

І я мов почув,<br />
як гуде по ущелинах ліс.

Струмком почуттів<br />
обізвалася в серці луна,

Від гір смарагдових<br />
до неба одкрилася путь,

А цитра замовкла —<br />
така залягла тишина,

Що чути було,<br />
як ті хмари осінні пливуть.