Слово у риму мов у вінтажний корсет...
Слово у риму мов у вінтажний корсет...
***<br /> Слово у риму мов у вінтажний корсет<br /> Втягуєш вкотре, зрівнюєш лінії строгі.<br /> Знову кепкує премудрий старий Музагет*:<br /> Маслом картина. Та, врешті, нічого нового…
Нічого такого, чого оминули Майстри,<br /> Чого б не відкрили древні митці і поети,<br /> Не повторити їхні сяйні кольори,<br /> Не залишилось більше великих сюжетів.
Глина застигла. Без чарівного різця<br /> Сивіє мармур в каменоломнях Каррари,<br /> Знаєш напевне усі поетичні сонця<br /> Та голіруч вигрібаєш вуглини із жару.
Й буде, що буде… Крилами б’ється Дніпро,<br /> Ниють пороги у перепалених венах,<br /> І про любов знову пише самотнє перо,<br /> І про любов хтось творитиме тут після мене.
Скрапують роси. Тягне ясну пастораль<br /> В небі сліпучім неупокорене птаство,<br /> Бо щоб співати — треба побачити даль,<br /> А щоб звільнитись – стати довічним підмайстром.
*Музагет — грецький епітет покровителя муз Аполона
Наталя Дзюбенко-Мейс