Не відмовиш тому, хто подивиться так…<br />
Є у мене новесенька гральна колода,<br />
Дрібка доброї кави. А ще на крайняк<br />
Перевірені теми про моду й погоду.

Головне – не спинятись. Про все, і ніщо…<br />
Як же важко даються легкі теревені.<br />
Лікар, мабуть, сказав би щось мудре про шок,<br />
Прописав би пігулки супроти мігрені.

А чи просто розраяв словами про шанс,<br />
Я ж боюся питати і щось сколихнути,<br />
Бо ж не все він лікує той хвалений час,<br />
І не кожну людину рятує у скруті.

Та й не кожен розкриє всі карти у грі,<br />
Свої сльози гіркі понесе межи люде.<br />
Очі юної жінки сухі і старі,<br />
А вона все шепоче: "якось воно буде…"

Щось зірвалось, згоріло, за обрій зайшло,<br />
Я торочу їй далі про літо, про справи,<br />
Безпорадно верчусь за кухонним столом,<br />
І не знати навіщо заварюю каву…

Дочекатися сонця… Не скоро зійде…<br />
Я й сама мовчазна у життєвих закрутах,<br />
Ніч стіка фіолетом крізь личко бліде,<br />
Та про що говорити людині у скруті?

Зігрівати окріп. Підбирати слова.<br />
Головне не сама, і хоч трохи тепліше.<br />
Місяць дивиться в шибку як мудра сова,<br />
Тільки ранок за ніч є направду мудріший.

Тож читаю їй вірші, смішливі листи,<br />
Я ворожу на картах їй лагідне літо…<br />
Їй не можна іти. Їй ще рано кудись там іти,<br />
Най хоч трохи душа перестане боліти…

Наталя Дзюбенко-Мейс