Швачка
Швачка
Проснувалось сонечко крізь ігольне вушко,<br /> І лягає лиштвою в хрестики й хрести...<br /> Дівчина замріяна, дівчина-манушка<br /> Умудрилась в вушко всесвіт протягти.
Синіми спіралями, барвами-кольорами<br /> Ходить-ходить хвилями втіха, як вино.<br /> Перстень і наперсток чіткими переборами<br /> Промінь пересріблює крізь мале вікно.
Над дивною ношею золотою прошвою,<br /> Срібною порошею квітнуть пелюстки.<br /> Усмішкою дальньою, згадкою хорошою<br /> Поснувались втомлені помахи руки.
Ой, летять два соколи з зорями високими,<br /> Ой, летять закохані через дивний сад, —<br /> Зачепили крильцями гей налитий соками,<br /> Як уста закохані, спілий виноград...
Опадають промені золотою прошвою...<br /> Срібною порошею квітнуть пелюстки...<br /> Усмішкою дальньою, згадкою хорошою<br /> Поснувались втомлені помахи руки.
А навшпиньки легінь десь — і тріпоче листом, —<br /> Ніби гість здивований, дивиться здаля<br /> На підкову чорну і на разок намиста,<br /> На дівча убоге, як на доньку короля.
З ранку і до вечора... і доки буде сила...<br /> На чужому-людському — то ж моя печать!<br /> Дум безкраїх нитку утома одкусила,-<br /> Не впіймати кінчики, нитку не стачать.