Все нижче сонце потойбіч дороги,<br />
А тут, в тиші, ростуть платани скраю,<br />
Смагляві і сухі дівочі ноги<br />
Дрібні сліди у пилі залишають.

Гарбу двокоду тягнуть до оселі<br />
Бики слухняні, і минають люди,<br />
А у лісах пустельники веселі<br />
Ще й досі відають блаженства й чуда.

В твоїх очах вся мудрість незглибима.<br />
Ходім, хай спробую, закутий,<br />
Своїми недовірами-очима<br />
Її до дна пізнати і збагнути.