Що співаєш, жовта мандоліно,
І хвилюєш споминами кров?
Я тепер вже другого дружина,
Ти своє кохання поборов.
Осінь, осінь в жовтому убранні
І гарячі губи, як в огні. —
Ця любов для мене не остання,
Ще акорд фіналу не бринів.
Що ж ридаєш, жовта мандоліно?
(Ой, на північ, в сірий Ленінград!)
Одридай же, споминів хвилино.
Замовчи, ридати не пора...