Ще буйнолистий серпень божеволів<br />
Плодами Спаса й золотим зерном,<br />
А вже нудьга вливалася поволі<br />
У втішну душу, мов терпке вино.

В спекотнім небі, стомленім і голім,<br />
Іще сивіли далі полином,<br />
А вже руділи смутками тополі<br />
Над битим шляхом за моїм вікном.

Усе минає ув обіймах часу.<br />
Колись і ми хитнемось до зими,<br />
Колись надії забринять крильми

І відлетять за три моря дочасно.<br />
Лише одне розраджує серця —<br />
Все діється за волею Творця.