Вони прийшли з одного села, десь од трансільванського кордону. Завжди були в доброму гуморі й зажили собі слави дотепників. У шерезі стояли поруч. Їх знав увесь полк. Одного звали Шаму Кіш, другого — Шаму Йошка. Два прізвища разом — Шаму Йошка Кіш. Так і називали згодом обох.
— Брате,— озвався Кіш,— я дуже зголоднів.
Послали їх уперед до дротяної загородки, і вже другий день ні рісочки в роті...