Попід землею ходить повзкома,<br />
Але в душі покірності нема.

Він пробиває кам'яні пласти,<br />
Видобуває сонце з темноти.

Таким я завжди бачу шахтаря.<br />
Ліхтарик над чолом — немов зоря.

Низеньке небо, та високий лет,<br />
Бо він трудар, мислитель і поет.

Горить не кожен твій рядок, либонь;<br />
А в нього кожна грудочка — вогонь!

До рівня отакого ти зумій<br />
Свій поетичний піднести забій!

1957