Ні зозуля в лузі затужила,<br />
Ні пташина в тузі голосила,<br />
То сестричка лист писала,<br />
На сторону посилала,<br />
Та й до брата слезно промовляла:

"Брате милий, брате соколоньку,<br />
Ти-сь покинув сестру сиротоньку,<br />
А я ходжу, накликаю,<br />
Як зозуленька в темнім гаю:<br />
Верни, верни з далекого краю!"

"Сестро моя, сестро моя руто,<br />
Як я можу до тебе вернути?<br />
Через ліси темнесенькі,<br />
Через ріки бистресенькі,<br />
Через степи рівні, рівнесенькі?"

"Гаєм-гаєм, лебедем Дунаєм,<br />
А степами бистрим горностаєм,<br />
А на моє подвіренько<br />
Пади бистрим соколеньком,<br />
А голубом на моє серденько".

Ой летів я сім день та й годину,<br />
Прилетів я до сестри в гостину,<br />
Прилетів я та й гукаю,<br />
А сестрички не видаю,<br />
Ах, відай я сестри вже не маю.

"Сестро ж моя, лелієнько біла,<br />
Уповіж ми, де ти ся поділа?"<br />
"В гаю, брате, в гаю, в гаю,<br />
Під могилов пробуваю,<br />
Все о тобі розмовоньку маю".

(1862)