Серпневий день відпаленів,<br />
Розлив довкіль тепло —<br />
Гіркавим духом полинів<br />
Над степом потягло.

Полин-гірчак, полин-бур'ян,<br />
Пахучая трава,<br />
Аж серце гоїться від ран,<br />
І пам'ять ожива

І пелена мене теплінь<br />
В напівказкову мить,<br />
Така, що навіть…навіть лінь<br />
Про неї говорить,

Та не колиска — віз рипить<br />
І місяць з хмари звис,<br />
І шлях показує в ту мить<br />
Зірок небесний Віз.

Несуться коні в далину,<br />
Бо близько десь Орда,<br />
І гострий запах полину<br />
Малого огорта…

Полин-полон, полон-полин!<br />
Невже ж на все життя?<br />
Невже ж до предківських рівнин<br />
Не буде вороття?

І приверзлось таке до сну<br />
На старість — чи не встид?<br />
Не знищить, видно, полину<br />
Ніякий гербіцид,

Що тне рослину на стеблі,<br />
Й не спинить часу плин —<br />
В життя мого живім теплі<br />
Полин — полон, полон — полин.