Я собі вже не раз отак сиджу та гадаю: як-то, бідний світе, деякого сердешного некрута1 б'ють да глузують при тій науці! А мене було і пальцем ніхто не кине, не то що. Але ж бо я і бравсь швидко тої муштри! було капрал мені ні покаже, а я вже і вдав. А пан майор наш і розсудили:
— Тобі,— кажуть,— не при вербецирці маятись: скоро по обрихтунку2 підеш до полку.
От і пішов.
Наш полк стояв тоді а...