* * *

Рідше в сни приходить, слава Богу,<br />
Більше не ввижається ніде.<br />
Ліг туман на збілену дорогу,<br />
І на плесо бистра тінь паде.

Цілу днину не вмовкали дзвони<br />
Над ріллистим простором землі.<br />
Тут дзвіниці Лаврські від Іони<br />
Над усе сильніші в дальній млі.

Із кущів бузкових буйноквітних<br />
Зрізала гілки, що відцвіли.<br />
Мурами укріплень старожитних<br />
Два монахи тихо перейшли.

Світ збагненний, рідний і тілесний,<br />
Ти мені, незрячій, розповий.<br />
Дав цілющий трунок цар небесний —<br />
Нелюбові спокій крижаний.

1912