За елеватором маяк<br />
на роздоріжжі<br />
бур і мряк<br />
у білій піні,<br />
наче в крейді, —<br />
на урвищі<br />
в зеленім рейді,<br />
вогнями жовтими прорізуючи млу,<br />
мов Прометей, напружує кайдани на валу<br />
і в даль стремить,<br />
де грім і шторм<br />
у хаосі<br />
первісних форм,<br />
неначе ті титани, що повстали,<br />
забарикаджують міжзоряні квартали<br />
важкими хмарами,<br />
дев'ятими валами,<br />
розламуючи глиб під п'яними вуглами,<br />
за гострими рефлектами<br />
вогню.

За елеватором маяк<br />
на роздоріжжі бур і мряк,<br />
мов Прометей у хмар закляк.

А там, де чорний виднокруг<br />
в скаженому оркестрові оглух, —<br />
у трюмах — помпами — зализуючи рани,<br />
в обвали вод летять стальні левітяни.

І повно в них людей, і зводять райни хрест<br />
(за вдаром у бугшприт спадаючи на вест)<br />
під стогін молитов, тортур і покаяння...

Регочеться норд-ост.<br />
— Ця ніч для вас остання...<br />
Останній рейс<br />
і смерть...

...У склянки дзвонять чверть...

...Світання...

За елеватором маяк<br />
на роздоріжжі бур і мряк<br />
скорботно, тужно в хмар закляк.

ЖИВУ, ПРАЦЮЮ. Харків, с. 16-17.