З могутнім дзвінкословим даром<br />
Ти доленосним став співцем.<br />
І ось я на Тверськім бульварі<br />
Вдивляюсь в бронзове лице.

Ти був білявий, кучерявий<br />
І вливсь в легенди, як в туман.<br />
О Олександр! Зажив ти й слави,<br />
Як я сьогодні хуліган.

Та витівками цими в світі<br />
Ти образ свій не затемнив,<br />
І то у бронзі, то в граніті<br />
Ти гордо голову підвів.

І я стою, як на причасті,<br />
І серцем признаюсь тобі,<br />
Що враз помер би я од щастя,<br />
Сподоблений такій судьбі.

Та, зазнаваючи гоніння,<br />
Ще буду довго я творить...<br />
Щоб і моїх пісень цвітіння<br />
Зуміло в бронзі продзвеніть.