Тріпоче серце спійманої птиці.
В руках моїх не чує доброти.
— Я дам тобі водиці і пшениці.
Моя пташино, тільки не тремти!
— Хіба потоки загубили воду,
Хіба в полях уже зерна нема?
Пусти мене, мій хлопче, на свободу.
І все, що треба, я знайду сама.
— Я ж лагідно тебе тримаю, пташко,
В своїх руках, легеньких, як вітрець.
Хіба неволя це? Хіба це важко...