Проти королів
Проти королів
Ми знаєм — іграшки потрібні дітям.<br /> В захопленні дитячому народи<br /> Тих іграшок немало наробили,<br /> Катами ставши власної свободи.<br /> Вдягли на лоба дурневі корону,<br /> Помазали і повели до трону.
Ті королі сидять собі на троні<br /> Урівень з небом і його зірками<br /> I думають у вишині принадній,<br /> Що з ласки божої керують нами.<br /> Ви помиляєтесь у власній славі —<br /> Ви не пани вже, а ляльки трухляві!
Світ повнолітнім став. Коли мужнієш,<br /> Не дбаєш вже про іграшки дитячі.<br /> Геть з тронів, королі! З голів корони<br /> Мерщій скидайте, телепні ледачі!<br /> I не баріться, не жартуйте з нами,<br /> Бо зіб'ємо їх разом з головами!
Так станеться. Удар тії сокири,<br /> Що на паризькому майдані грянув,<br /> То тільки перша блискавиця бурі,<br /> Що налетить невдовзі на тиранів,<br /> В ній грізний вирок світові старому,<br /> А я — не перший гуркіт її грому!
Стара земля обернеться на хащі,<br /> I королі завиють в них, мов звірі.<br /> Ми будем радо гнати їх, як здобич,<br /> Під постріли рушниць дошкульно-щирі,-<br /> I кров'ю їх напишем серед неба:<br /> "Світ вже змужнів — йому ляльок не треба!"