Прощавай, уяво!
Прощавай, уяво!
Прощавай, Уяво!<br /> Прощавай, дорогий мій друже, дорога любове!<br /> Я йду — і не знаю куди,<br /> І що попереду жде, і чи зустрінемось знов;<br /> Отож — прощавай, Уяво!<br /> Але востаннє — дай мені озирнутися;<br /> Годинник цокає у мені повільніше, тихіше,<br /> Час іти у смеркання, серце ось-ось перестане битися.<br /> Довго жили ми, раділи, пестили одне одного;<br /> Чудово! Та пора розлучатись... Прощавай же, Уяво.<br /> Тільки не квап мене.<br /> Справді довго жили ми, спали, очищалися, достоту в одно злилися,<br /> І якщо ми помрем, то помремо разом (так, залишимося<br /> одним цілим),<br /> І куди б не пішли — ми підемо разом, назустріч прийдешньому;<br /> Може, нас це мине, і ми поговоримо, і пізнаємо ще щось,<br /> Може, саме ти поведеш мене до справжніх пісень (чи не так?),<br /> Може, дійсно, саме ти відкриваєш браму смерті, повертаєш ключ...<br /> Отже, зараз<br /> Прощавай... і привіт! моя Уяво.