Прощання з горами
Прощання з горами
В пекло галасних міст і гармидер машин<br /> повертаємось ми, аж плюєм спересердя.<br /> І жбурляємось ми, мов вівчар, з полонин,<br /> залишаючи в горах добрячий шмат серця.
Так облиште ви зайві балачки,<br /> я вже добре собі втямував:<br /> хочеш в гори — то лізь навіть рачки,<br /> і залізь, де іще не бував!
Хто від скрути якої на скелю поліз,<br /> від сварливої жінки забіг на край світу —<br /> аж за тиждень чи два вже рачкує униз,<br /> бо воно ж і богам треба їсти та пити.
Так облиште ви зайві балачки,<br /> я вже добре собі втямував:<br /> хочеш в гори — то лізь навіть рачки,<br /> і залізь, де іще не бував!
Скiльки слiв кожен з нас поки лiзе, бурчить,<br /> аж на рештi й долiз — не квапися ж iз раю.<br /> Та спускаємось ми, хто по волi, хто — вмить,<br /> ми ж сюди не навiк, бо гора ж не Iзраїль.
Так облиште ви зайві балачки,<br /> я вже добре собі втямував:<br /> хочеш в гори — то лізь навіть рачки, —<br /> На горища, де ще не бував!
© Леонід Духовний + Юрій Чайка. Переклад, 1993