Прочитан
Прочитан
Уздовж причілля тінь лягає вогко,<br /> а коло брам розколений колодязь,<br /> у землю встромлений, немов колода,<br /> зеленим, молодим сміється мохом.
Патлатий, кучерявий прочитан<br /> руками обіймає червінь цегли<br /> та головою похитує легко<br /> над проминанням людських правд й оман.
В труні віків лягли дні юні замку,<br /> минувшини обвило листя клямку,<br /> та й, може, сотий сніг на полі тане,
новими бурями співа Вкраїна.<br /> О пісне, як же ж часто прочитаном<br /> цвітеш ти буйним на життя руїнах.