Про царівну місяцівну
Про царівну місяцівну
Федеріко Гарсія Лорка<br /> Про царівну місяцівну
Прийшла в кузню Місяцівна<br /> в серпанковім покривалі,<br /> хлопчик дивиться на неї —<br /> краса очі пориває.<br /> Має білими руками,<br /> аж малому серце в'яне,<br /> вислоняє, грішна й чиста,<br /> тугі перса олив'яні.<br /> "Тікай, тікай, Місяцівно,<br /> бо як вернуться цигани,<br /> накують із твого серця<br /> намиста й перснів багато".<br /> "Дай я, хлоню, потанцюю,<br /> бо як вернуться чхавале,<br /> ти з закритими очима<br /> лежатимеш на ковадлі".<br /> "Тікай, тікай, Місяцівно.<br /> Чуєш, тупотять бахмати?"<br /> "Ну-бо, хлоню, не топчися<br /> по білі моїй крохмальній".
Битим шляхом скаче вершник,<br /> мов у бубон в шлях бабаха,<br /> а вже в кузні малий хлопчик<br /> склепив віченьки бідаха.
Гаєм їхали цигани,<br /> мусянджовії примари.<br /> Очі мружили набакир,<br /> рівно голови тримали.
А в тім гаю пугач пуга,<br /> пугач пуга тоскно й жаско...<br /> пливе небом Місяцівна,<br /> за руку держить хлоп'ятко.<br /> В кузні туж, у кузні лемент,<br /> плачуть, голосять цигани,<br /> а царівну місяцівну<br /> повивають хмари, хмари.
(Переклад Миколи Лукаша)