Фараон плакав, і йому здавалося, що на нього співчутливо дивляться всі тисячоліття зі знаменитих єгипетських пірамід.
Відколи себе пам'ятав, плакав уперше.
В його по-старечому вже осклілі очі заглянуло високе небо і не побачило там нічого, крім осиротілості.
Він почувався як кожен, хто все своє життя ішов пліч-о-пліч зі славою, сприймав її як звичне й невіддільне від себе, ніби своє ім'я, і р...