1

А поле бою все чека<br />
І мріє крізь туман і віддаль.<br />
Господь не жалує віка,<br />
Щоб ось, блукавши, як сновида,<br />
Шукать шляху, і важить час,<br />
І пить гіркі й безсонні ночі,<br />
Й даремно підбирать ключа<br />
До літер тих сузір пророчих.

2

А поле бою нам все те ж —<br />
І заповітом, і докором —<br />
Ось розгортається без меж<br />
Узустріч непоборним горам.

Воно гукає по ночах,<br />
Воно здригається і стогне.<br />
Примари юрмляться. І жах<br />
Десь опівночі лунко охне —<br />
Всім простором, всім тиском тиш,<br />
Всім мовчанням сліпої ночі...<br />
О, поле бою, закричи ж,<br />
Розплющ давно засклеплі очі!

Гантер, 6.VIII.1965