Геть за морем українським,<br />
Понад склом Босфорських вод<br />
Дивні вежі і палати<br />
Розкидає Царгород.

Наче вир, кипить, торгує<br />
Крамом, зброєю, вином.<br />
Вдень він вуликом здається,<br />
А вночі — чудесним сном.

І з усіх країн до його<br />
Ллється хвилями народ.<br />
Наші теж торгові люди<br />
Їздять в славний Царгород.

Та не любить грек чужинців<br />
І тримає їх в руці.<br />
"Хоч не їдь! Одурить, скривдить!" —<br />
Наші скаржаться купці.

І Олег, на греків лютий<br />
Став збиратися в поход:<br />
Хоче він до України<br />
Прилучати Царгород.

І укрили Чорне море<br />
Українські байдаки,<br />
Розгорнулися вітрила,<br />
Заспівали вояки.

Простір! Воля! Грають хвилі,<br />
Море диха, як живе,<br />
Мов лютує, що з піснями<br />
Легковажний хтось пливе.

Небезпека? Вітер? Буря?<br />
Гнуться щогли кораблів?<br />
О, хіба згорнути крила<br />
Важко, довго для орлів?!

І гуртом за весла взятись,<br />
Разом взятись і гребти&hellip;<br />
Море, море! І в негоду<br />
Любе сміливому ти!

Так три дні пливли по морю<br />
Без турботи, без нудьги.<br />
Ось і вежі Царгорода,<br />
Ось і грецькі береги.

Але греки уже знали,<br />
Що летять до них орли,<br />
І, щоб в пристань не пустити,<br />
Ланцюги перетягли.

І звелів Олег на беріг<br />
Витягати кораблі.<br />
"Що ж, мовляв, як не по морю,<br />
То поїдем по землі".

І, колеса приробивши,<br />
Він вітрила розпустив.<br />
І невидане тут сталось,<br />
Найдивніше диво з див.

"Ой, повій, повій ти, вітре!<br />
Швидше коней повези!!<br />
Зашумів — повіяв вітер,<br />
Покотилися вози.

Вороги перелякались,<br />
До Олега шлють послів:<br />
"Не руйнуй нас, все дамо ми,<br />
Що б ти, князю, не схотів!"

"Ну, гаразд. Покора ваша<br />
Погасила в серці гнів,<br />
І, здається, ми братами<br />
Станем з лютих ворогів.

Царю, хай моє купецтво<br />
Вільно ходить в Царгород,<br />
Хай торгує і купує<br />
Вже без кривди і без шкод.

У купців не буде зброї:<br />
Я обмежу їх число,<br />
Щоб не більше, як півсотні<br />
Їх нараз у місто йшло".

Цар годився на умову,<br />
Хрест святочно цілував.<br />
Князь на Волоса, Перуна<br />
І на меч присягу склав.

На воротах Царгорода<br />
Князь Олег свій щит прибив.<br />
На воротах Царгорода<br />
Український щит висів.

***