Поезія (в перекладі І. Бондаренка)
Поезія (в перекладі І. Бондаренка)
Коли помру,<br /> Доглянь мою могилу,<br /> Зелений конику!
(1790-95)<br /> Мощуся ближче до гарячої жаровні<br /> В тісному колі<br /> Мовчазних людей.
(1790)<br /> Не йдіть сюди!<br /> Маленькі світлячки<br /> Літали тут увечері учора.
(?)<br /> Дзюрчить, дзюрчить,<br /> Дзюрчить над полем дощ —<br /> Засохлим полем!
(1791)<br /> Довкола тиша!<br /> В озері на дні<br /> Захмарені вершини спочивають.
(1792)<br /> Розлуки біль!<br /> Коханої хатинку<br /> Шукаю поглядом затьмареним ще раз.
(1794)<br /> Помийним рівчаком<br /> Несеться поверх криги<br /> Вода, якою промивали рис.
(1794)<br /> Розтанув сніг —<br /> І радісно як сяють<br /> Зірок обличчя!
(1804)<br /> Де саме на Молочному Шляху<br /> Зоря моя<br /> Сьогодні заночує?
(1804)<br /> Коли повернешся,<br /> Будь ласка, не забудь<br /> Мою хатинку, ластівко маленька!
(1804)<br /> Весна відходить.<br /> По містах розпродаж<br /> Брилів солом'яних, бамбукових запон.
(1805)<br /> Візком скалічена,<br /> Уже напівзасохла<br /> Лежить фіалка.
(1805)<br /> Осінній вітер.<br /> Як же позбігались<br /> Після пофарбування рукави!
(1805)<br /> Лети сюди,<br /> Горобчику-сирітко!<br /> Удвох і забавлятись веселіш!
(1806)<br /> Фазан токує так,<br /> Немов це він<br /> Відкрив сьогодні в небі першу зірку.
(1806)<br /> Мою хатинку,<br /> Равлику, пильнуй<br /> Укупі з соловейком голосистим!
(1807)<br /> Хоча і розумію:<br /> По мені ті дзвони! —<br /> Вечірньою втішаюсь прохолодою.
(1809)<br /> Звисати з сливи —<br /> От і вся робота<br /> Метелика-мішечника в житті.
(1809)<br /> Відпущений на волю,<br /> Стрімголов злітає птах<br /> І вмить зникає в небі.
(1810)<br /> Хоча й хитаюсь,<br /> Як дівоча квітка,<br /> Та ще тримаюсь, ще не піддаюсь!
(1810)<br /> Гусей осінніх настрій у душі.<br /> Що ж, прощавайте!<br /> Прощавайте, друзі!
(1810)<br /> Усе як завжди в новорічне свято:<br /> І сливи цвіт,<br /> І привітань слова!
(1811)<br /> Не криючись,<br /> Красуня позіхає.<br /> Весняний дощ.
(1811)<br /> Весняний вітерець!<br /> Навіть корову<br /> Приваблює Дзенкодзі1 вдалині.
(1811)<br /> Яке братерство!<br /> Народись я знову,<br /> Метеликом хотів би бути теж!
(1811)<br /> Віднині<br /> Спіть спокійно, дикі гуси!<br /> Ви вдома, ви в Японії тепер.
(1812)<br /> Дзенкодзі — відомий буддійський храм у преф. Наґано.<br /> Мій любий конику,<br /> Приходь до мене ще!<br /> Посидиш на колінах, як сьогодні.
(1812)<br /> Скрекочуть жаби.<br /> Що їх веселить<br /> На цьому світі?
(1812)<br /> Про щось задумався<br /> Мій норовистий кінь.<br /> Туман довкола.
(1812)<br /> Час локшини гречаної поїсти!<br /> В Сінано1 місяць<br /> Храм Дзенкодзі освітив.
(1812)<br /> Тисячоліття<br /> Чи лише сьогодні<br /> У небі так курличуть журавлі?
(1812)<br /> Готують моті!<br /> Мабуть, і мені<br /> Вже час на батьківщину повертатись.
(1812)<br /> Сінано — назва гірської місцевості (преф. Наґано).<br /> Невже оця<br /> В заметах снігу хатка —<br /> Моя остання стріха на землі!
(1812)<br /> Нумо, сюди, горобчику малий!<br /> Біля воріт<br /> Розтанув снігу клаптик.
(1813)<br /> Роса зникає,<br /> Як якийсь непотріб<br /> Брудного світу.
(1813)<br /> Не ґелґочи, гусаче!<br /> В грішнім світі, куди не глянь,<br /> Те ж саме навкруги!
(1813)<br /> Під супровід сопілок із соломи<br /> В танку кружляє<br /> Горобців юрба.
(1813)<br /> Маленькі жабенята у траві<br /> Під листям в жмурки<br /> Між собою грають.
(1813)<br /> Як байдуже<br /> Глядить на гори<br /> Жаба!
(1813)<br /> Під спів цикад<br /> Впада в обійми неба<br /> За обрієм далеким Тікума1.
(1813)<br /> Дитятко плаче —<br /> Так йому кортить<br /> Дістати з неба місяця медяник!
(1813)<br /> Вогнями феєрверка<br /> За хвилину<br /> Велике озеро наповнюється теж.
(?)<br /> Дім прибирають.<br /> Конику мій любий,<br /> Краще тікай хутенько звідсіля!
(1813)<br /> Яким смачним здається цей сніжок,<br /> Що ніжно-ніжно<br /> Стелиться на землю!
(1813)<br /> За очкуром підштаників — сопілка.<br /> Вперед!<br /> На свято Зустрічі Зірок!
(1814)<br /> Тікума ("Тікума-ґава") — найдовша ріка Японії, що протікає через префектури Наґано та<br /> Ніїґата.<br /> Кущі хаґі —<br /> Немає краще місця, щоб в жмурки гратися,<br /> Для кошенят малих!
(1814)<br /> В Японії<br /> Від самого порога —<br /> Квітучі вишні!
(1815)<br /> Забутий храм.<br /> І саме біля нього<br /> Чомусь так буйно сакура цвіте.
(1815)<br /> Дитя на спині у неньки<br /> Розмахує квіткою в такт<br /> Пісні збиральниць чаю.
(1815)<br /> У пляшці з-під саке про щось шепочуть<br /> Засохлі криптомерії листки.<br /> Осінній перший дощ.
(1815)<br /> Гусаче! Гей, гусаче!<br /> Скільки ж років<br /> Тобі було, як мандрувати став?
(1816)<br /> Маленькі рибки<br /> Бавляться в тазку.<br /> День зміни одягу.
(1816)<br /> Сідницями<br /> До Бога повернувшись,<br /> Скрекочуть жаби.
(1816)<br /> Таким міцним здається та надійним<br /> Це голе тільце<br /> В першім кімоно.
(1816)<br /> Дзень-дзень-дзень! —<br /> Над смарагдовим полем<br /> Паперового змія танок.
(1816)<br /> Худеньке жабенятко,<br /> Не здавайся!<br /> За тебе вболіває сам Ісса!
(1816)<br /> Великий Будда<br /> Носом видихає<br /> Туман ранковий.
(1816)<br /> Лише на двійку<br /> Збільшив шістдесят —<br /> Які холодні ночі наступили!
(1816)<br /> Засяяв місяць —<br /> І найменший кущик<br /> Уже святкує!
(1817)<br /> Розслаблено відкинула убік<br /> Квітуча хризантема<br /> Свої стебла.
(1817)<br /> Яке шахрайство!<br /> Квіти для людей<br /> У грішнім світі!
(1818)<br /> Небесна Річка1<br /> Зоряним потоком<br /> Вливається в верхів'я гір Кісо.
(1818)<br /> "Дзінь!" — раз, "дзінь!" — два, "дзінь!" — три, —<br /> Чиїсь голосять дрова.<br /> Осінні сутінки.
(1818)<br /> Стає помірнішою<br /> Радість у душі.<br /> Моя весна!
(1819)<br /> У горах місяць<br /> Квітів крадіям<br /> Підсвічує.
(1819)<br /> Небесна річка ("Ама-но ґава") — Чумацький (Молочний ) Шлях.<br /> Квітуча сливо!<br /> Підкажи гостям:<br /> Зіпсований замок — про людське око!
(1819)<br /> Вишневий затінок!<br /> Для нього серед нас<br /> Чужих та незнайомих не існує.
(1819)<br /> Лакованої таці чорна гладь.<br /> На ній і муха раптом<br /> Посковзнулась!
(1819)<br /> Кобила-мати<br /> Сторожко пильнує своє лоша,<br /> Що п'є із джерела.
(1819)<br /> Повен страждань цей світ!<br /> Навіть коли цвіте сакура,<br /> Навіть коли цвіте!
(1819)<br /> Тікай, тікай,<br /> Горобчику, мій любий!<br /> Його Величність виступає — кінь!
(1819)<br /> Котись-котись,<br /> Жолудю!<br /> Люлі-люлі-люлі!1
(1819)<br /> Своєю стежкою<br /> З захмарених вершин<br /> Вервечкою спускаються мурахи.
(1819)<br /> Життя — росинка!<br /> Хоч воно й росинка,<br /> А все ж таки!2
(1819)<br /> Що б не було,<br /> Але на схилі літ<br /> Лише на тебе, Боже, покладаюсь!
(1819)<br /> Єдине прізвище<br /> У книзі гостьовій.<br /> Вечірній холод!
(1819)<br /> Не варто лаятися,<br /> Птаство перелітне!<br /> Взаємодопомога — ваш талан!
(1819)<br /> Вірш, написаний за мотивами стародавньої колискової пісні.<br /> Вірш, написаний з приводу смерті маленького сина.<br /> Який чудовий паперовий змій<br /> Піднявся в небо<br /> Над житлом убогим!
(1820)<br /> Мале хлоп'я,<br /> Нав'ючене травою.<br /> Травневий дощ!
(?)<br /> Не бийте муху!<br /> Гляньте, як вона<br /> Старанно руки й ноги витирає.
(1820)<br /> Міхурника кущі.<br /> А поміж ними —<br /> Десь з семеро малих дітей-прочан.
(1820)<br /> Маленький равлик<br /> Вправно завернув<br /> За ріг веранди.
(1821)<br /> Відламаним на палички для їжі<br /> Стебельцям сусукі<br /> Теж нині свято!
(1821)<br /> Квітуча дейція1!<br /> А поруч — колобки,<br /> Наліплені із глини дітворою.
(1821)<br /> Здається, не гранат,<br /> А сам диявол<br /> Роззявив свою пащу вогняну.
(1821)<br /> Осінній ураган<br /> Уміло й легко<br /> Над вогнищем розправу учинив.
(?)<br /> До матері<br /> В негоду пригорнувшись,<br /> Дитя заснуло.
(1821)<br /> Не плач, цвіркунчику!<br /> Бо навіть у зірок<br /> Кохання без розлуки не буває.
(1822)<br /> Під блискавками<br /> Хтось посеред поля<br /> Купається.
(1822)<br /> Дейція ("уно-хана") — кущоподібна рослина з квітками білого та блідо-рожевого кольору<br /> (лат.: Беііі2Іа).<br /> Що хочеш вибирай:<br /> З криниці — воду<br /> Чи поруч, зверху каменя, — вино!
(1822)<br /> Здається,<br /> Що маленький водоспад<br /> Жартує іноді з червоним листям клена.
(1822)<br /> Уважно й сторожко<br /> Глядить бекас на мене.<br /> Смеркається.
(?)<br /> Молочний Шлях!<br /> Невже моя зоря<br /> Також одна сьогодні заночує?
(1822)<br /> Очеретянка в річці Тікума<br /> Завмерла:<br /> Ані сплеску, ані звуку!
(1822)<br /> Базар ранковий.<br /> Градом весняним<br /> Наповнені по вінця всі жаровні.
(1823)<br /> Нумо, равлику!<br /> Потихесеньку<br /> Підіймайся на Фудзіяму!
(1823)<br /> Через поля<br /> Сягає шлях прямий —<br /> Шлях на молебень десятивечірній.
(1823)<br /> Танок побачити<br /> Навіть Дзідзо прийшов —<br /> Став у рядочок поміж глядачами.
(1823)<br /> Це дерево теж зрубають.<br /> Невже ти цього не знаєш,<br /> Пташино, що в'єш гніздечко?
(1824)<br /> Форелі нерест.<br /> У повітрі теж<br /> Мигтять опалі сакури листочки.
(1824)<br /> Йде перший сніг.<br /> Удалині маячить село,<br /> В яке сьогодні поспішав.
(?)<br /> Ніхто й не доторкнувся<br /> До записки!<br /> Зимова самота.
(?)<br /> Стареча кволість!<br /> Гілку на підпал<br /> Не можу об коліно поламати.
(?)<br /> Басьо1 річниця!<br /> В цьому році теж спромігся все-таки<br /> Здолати шлях далекий.
(?)<br /> Переклад І. Бондаренка