Поетова весна
Поетова весна
Ну що ж, поете безіменних мрій?<br /> В твоїй чернетці пишних віршів рій<br /> дзвінкими римами впиває, як вино.
Ти крізь вікно<br /> у далечінь глядиш:<br /> виприскують сріблясті стебла трав,<br /> небавом бризнуть яблуні бруньками<br /> і край дороги виросте спориш.<br /> На березовій скрипці вітер грав<br /> і, наче шовком, витер кожний камінь.<br /> Ти піснею розпалене чоло<br /> в долоні похилив.<br /> Ось ярою весною зацвіло,<br /> і ти ще раз щаслив.<br /> Твоє перо, думкам слухняне,<br /> нових пісень ладнає гармонійний стрій.<br /> Тремтить захоплення струною голос твій,<br /> і з неба ждеш вечірньої роси,<br /> і ловиш оком п’яним<br /> на синім обрії хмаринки біло-льняні<br /> у завороженому перстені краси.<br /> Не знаєш сам, чи весело тобі, чи сумно,<br /> і б’є весна до голови.<br /> ………………………………………………………<br /> А за вікном юнацтво горде та безумне<br /> готується на зрив новий.
Середа, 29 березня 1933