На лютім сонці закипали сосни<br />
І в ніч стікали терпкістю смоли.<br />
Ми в літо йшли, і звідти – в ранню осінь,<br />
Й сонети пізні… За бучні столи

Нас садовили, нам вітальні тости<br />
Підносили в солодкій лжі промов.<br />
А ми поетами лишались просто<br />
І ще людьми, за будь-яких умов.

Зимовий день – звичайне й серед літа,<br />
І вже поскрізь – зима, зима, зима…<br />
Сибір і каторга – здавалось, на півсвіту.<br />
Тюрма і темінь. Темінь і тюрма.

Та світлом нам були сніги пречисті.<br />
І в друзі вибирали – декабристів.