Зелена тиша вічних піль<br />
Залляла світ до ранку.<br />
На серці не вщухає біль,<br />
Ячить безперестанку.

Нагадує про плин утрат<br />
І про минулі строки.<br />
Я тишу цю пройшов стократ,<br />
Я нею міряв кроки.

Я безнадійно занімів:<br />
Пригнічує марнота<br />
Мулького сухозлоття слів...<br />
Якщо б розціпив рота,

Вони б лавиною мене<br />
Змели. Чи біль цей зникне,<br />
Коли мовчання спалахне<br />
Непогамовним криком?

...Немов мара, пливе табун,<br />
Ці коні — за рікою.<br />
Волає у мені мовчун:<br />
— Нема од слів спокою!

Жену од себе цих нездар,<br />
Невдах усіх ґатунків.<br />
А серця праведний радар<br />
Шука родовищ думки.

Перекладач: Анатолій Глущак