В Афінах раз весною<br />
На лузі рано-вранці<br />
(Еван, евое, Весно!)<br />
Знайшли дівчину мертву.

Немов жива, лежала,<br />
Іще й на грудях квіти<br />
(Еван, евое, Весно!) —<br />
Отак умри красиво.

В ту пору нагодився<br />
Співець один мандрівний<br />
(Еван, евое, Весно!)<br />
I пісеньку зложив:

Перелюбив ти, Боже,<br />
Від мене цю красуню<br />
(Еван, евое, Весно!) —<br />
То й добре, що убив!