Гей, у полі, у полі,<br />
Там літають соколи.<br />
Летя, літають, сумненько гукають,<br />
Аж мене серце болить.

Ой серденько, серденько,<br />
Чого ж тобі тяженько?<br />
Канони грають, кулі заспівають —<br />
Най ти буде радненько.

Буде, буде радненько:<br />
Буде рано-ранесенько<br />
Сонце сходити — перестанеш жити...<br />
Гуляй, гуляй, серденько!

Ой сонечко сходило,<br />
Туманами си вкрило —<br />
Канони грали, кровйов розливали,<br />
Аби си не давило.

Подиви ж ти си, мати,<br />
Та на наші кабати:<br />
Вся кабатина — то кров, то калина, —<br />
Ци-с мня годна пізнати?

"Ой пізнаю, пізнаю:<br />
Лиш одного тя маю —<br />
Одного сина — красний, як калина.<br />
Та як калина в гаю".

Ой бо в гаю калина<br />
Не для него зацвіла:<br />
Гей, цвіла, цвіла високо могила —<br />
Твому сину дружина.

Ой дружина ж то, ненько!..<br />
Завтра рано-раненько<br />
В шовковій траві, зеленій мураві<br />
Поклонюси низенько.

Поклонюси до свого<br />
Гетьмана молодого:<br />
"Гетьмане-пане, звінчай же ти мене,<br />
Козака молодого".

"Буду тебе вінчати<br />
Там, де дзвоня гармати,<br />
Ой буду, сину..." — "Гину, пане, гину!"<br />
Гей, не плач, моя мати!