І прояснялося тоді,<br />
За хмарою світився місяць,<br />
1 розганяли ліхтарі<br />
Пітьму в завулки передмістя.

І просиналися весна<br />
В передчутті тепла і свята,<br />
І виривалася з вікна<br />
Симфонія могутня — П'ята.

І піднімалися увись<br />
І там знесилювались звуки,<br />
Немов до радості тяглись<br />
І пустоту хапали руки.

Не буде там, не буде там,<br />
Не буде там уже нічого,<br />
Усе, що звалося життям,<br />
Осяде прахом на дорогу!..

І розвередивши до дна<br />
Мої сум'яття, щастя, горе,<br />
Металась, ширилась вона<br />
І піднімалася угору.<br />
А з голубої висоти,<br />
Яку відсвічував Славутич,<br />
Могутня музика світил<br />
Уже лилась земній назустріч.<br />
І над землею молодою,<br />
Що повертала на весну.<br />
Як рівносилі між собою,<br />
Вони зливалися в одну.

П’янили пахощі весинні.<br />
Горіли місяць і ліхтар—<br />
І на широкий тротуар<br />
Від мене падало дві тіні.