Пекельний жар, жажда в'ялить…
Пекельний жар, жажда в'ялить…
Петро КАРМАНСЬКИЙ
* * *
Пекельний жар, жажда в’ялить<br /> Кругом піщане море…<br /> Диви: оаза! Там біжить<br /> Нещасний путник — боресь!<br /> Послідних сил ще не добув.<br /> Русло ріки розкрилось…<br /> Біжить щосил, пристав, глянув —<br /> Марою все розплилось.<br /> І я з бідою свій тягнув<br /> Тяжкий леміш по ниві.<br /> Про людську долю я забув,<br /> Не знав, що дні щасливі.<br /> В безвір’я море я пірнув,<br /> Страдав пекельні муки!<br /> Поволі був би-м так заснув,<br /> Не знаючи розпуки.<br /> Як мрія, ти на шляху стала,<br /> Як сонце, ясна, гожа.<br /> Збудився я, душа бажала<br /> Полинуть в рай… О Боже!<br /> Ледве всміхнулось щастя — сонце<br /> А вже у тьму запало.<br /> З розпукою гляджу в віконце:<br /> Пропало, ох, пропало!<br /> Моя цитро, цитро, моя ти потіхо!<br /> В тобі топлю горе, розпуку, тугу,<br /> Ти життя солодиш, розганяєш лихо.<br /> Ох, подруго! Душу ти пестиш мою.<br /> Ти одна на світі — ти знаєш зітхання,<br /> Мої думи — мрії вечірні і сни,<br /> Бо ти знаєш муки і тихі ридання,<br /> І ти чуєш горе і біль з-за туги.<br /> Н& потішить жоден, бо жоден не знає<br /> Туги, горя, муки, думок, снів та мрій.<br /> Як ридає серце, ніхто не зважає,<br /> Бо глухий світ, цитро, бо світ ледовий!<br /> Тож заграй ми, цитро, дзвени мені тихо,<br /> Розілий чар звуків — тугу розжени,<br /> Суши сльози-цвіти, приспи моє лихо,<br /> Воркуй ніжно, м’яко, жалібно дзвени!<br /> Ось так: тихо, тихо чарівні сі тони<br /> Най заплачуть, виллють мою біль-тугу,<br /> Нехай хлинуть сльози і виринуть стони,<br /> І я тихо сонний, спокійний засну.<br /> Немов літа, минають дні…<br /> Морози кригу стяли.<br /> Гадав, забуду… Ні та й ні!<br /> Немов замерзлі стали<br /> У серця муки: жаль, туга,<br /> Надії, мрії, горе —<br /> Зціпіли в серці, мов гора,<br /> Немов ледяне море.<br /> Неначе відьомська дуга<br /> Із моря воду п’є,<br /> Так з мого серця гадь-туга<br /> Поволі кровцю ссе.<br /> Як той, що жде на крайній суд,<br /> Що смерть чи волю дасть,—<br /> Так нудно дні мені пливуть,<br /> Приносять муку, страсть.
***