Над Західною вежею<br />
вітер затих,

В небі синьому<br />
котиться зоряний Віз.

Тиха пустка в покоях<br />
гуде золотих,

Світлячок пролетить<br />
і впаде на карниз.

Місяць тьмяно освітлює<br />
палац Чанминь,

Але сум, що бреде<br />
від стіни до стіни,

На корицевий палац<br />
поклав свою тінь,-

Не помітили в палаці<br />
навіть весни.

Павутиння осіннє<br />
давно обплело

Всі чотири покої.<br />
Проблисне на мить

І одіб'є притьмарене<br />
місяця тло

Бідну жінку, що в палаці<br />
ночі не спить.