Моя доля заквітчана рястом,<br />
Закосичена гронами див.<br />
Я пізнав од коханої щастя,<br />
Я по росяних травах бродив.

Моя доля відшмагана терном,<br />
Сколесована болем біди.<br />
На душі і маркітно і темно<br />
Від сутужних доріг в Нікуди.

Моя доля — і пісмня застольна,<br />
І тривога безсонних ночей.<br />
...Парадоксами вічними стогне<br />
Нива Долі для сущих людей.