Панотчик смачно попоїв,
поклавсь на софу, взяв часопис,
товсте цигаро закурив
і став читати з Відня допис.
По хвилі скрививсь, позіхнув
і застогнав на всю кімнату:
"Ох! та й обскурне ж се письмо!
Шкода і грошей на сю шмату!"
Він, правда, не платив того
патріотичного податку,
і передплата не прийшла
єму ніколи і на гадку;
та все ж ганьбити міг...