Ознаки весни
Ознаки весни
Її чутно у голосі синиці[1]<br /> І в криках круків у височині[2]<br /> Вона в останній заметілі сниться,<br /> Її угадуєш по довшім дні.
Вона — в бруньках блискучих на каштані,<br /> В снігу рудому, у струмках брудних,<br /> Що чистим сріблом грають у тумані,<br /> Мов бруд ніколи й не торкався їх.
Вона — у краплях, що спадають дзвінко<br /> Із голих віт, які стрясає птах,<br /> Вона — в підсніжній зелені барвінку,<br /> В сережках на березових гілках.
Вона — у кузні, де нетерпеливо<br /> У перегони грають молотки,<br /> У верболозі, сплетенім примхливо,<br /> Що червоніє тихо край ріки.
Вона — в душі, що рветься у дорогу,<br /> У пісні, що не здатна вже мовчать;<br /> Вона — в очах, що чорно і волого<br /> Під білою хустиною блищать.
Квітень 1956 р., Київ
[1] Весняний спів синиці зовсім інший, ніж зимовий.— М. Р.
[2] Весняна шлюбна гра круків (воронів) у повітрі.— М. Р.