Шкода, мовляв, про те й балакать,<br />
Чому ніколи більш не буть,<br />
Все, кажуть, можна переплакать,<br />
Все можна на світі забуть.

Минають літа,— образ милий<br />
З душі притихлої зника,<br />
Уяви поприсок [15] безсилий<br />
Туманом час заволіка.

Та сум останеться, не згине,<br />
До суду-віку буде жить...<br />
Хто серце вражене запине,<br />
Отруту зможе затужить?

[15] — Поприсок — присок, попіл.