Отчинне почуття
Отчинне почуття
Я вітер вітаю<br /> I хвилі розліг.<br /> Блажен єси, краю<br /> Прапредків моїх!
О небо сумирне!<br /> О зела земні!<br /> Вам буду я вірний<br /> Всякчас і всі дні!
Як хміль обвиває<br /> Сердечно дуби,<br /> Так, серце безкрає,<br /> Все тут полюби!
Став легіт недвижний<br /> І лист не дихне —<br /> I чую я, ніжний:<br /> Тут люблять мене.
Блаките, як близько<br /> Ти в ріднім краю —<br /> Я тут із колиски<br /> До зір дістаю.
О Рейне величний!<br /> Котися і плинь!<br /> Вертайся, довічний,<br /> Мене не покинь!
Мій отче, як тужно<br /> Без тебе я жив,<br /> А нині знов мужньо<br /> Підношу я спів.
Ти сина окрити<br /> Жадаєш грудьми.<br /> О світлий, ці квіти<br /> Як дар мій прийми!