І А це ще одна про самогонку історія. Надумався нагнати до іменин. Бо казьонки не накупишся. Приладнав апарат, включив газ, воду холодну — закапало, задзюркало: дух по кухні пішов, хоч сідай і закушуй! А тут у двері дзвінок. "Кого чорти принесли?" Завмер, дихнути боїться. А воно подзвонило і вдруге... І втретє дзеленькнуло. Потім затихло. "Пішло, слава Богу!" І тільки отак подумав, як у двері чимось металевим зашкрябало. Роззувся поспіхом, до дверей навшпиньки підкрався. У вічко заглянув. Злодій!.. Точно злодюга!.. (Сусіда обікрали три тижні тому. Отак же у двері дзвонили: перевіряли, чи є хто дома). Нахилилося, ключі до замка підбирає. "Ну, я ж тебе пригощу!" Ухопив топірець, причаївся. І тільки двері прочинилися, тільки-но голова з'явилась — тюк обушком по маківці! Злодій під ноги і ліг. Доки той не очуняв, зателефонував до міліції. Прибігли одразу ж. Пов'язали злодія, а виходити не поспішають: принюхуються. Один аж облизався: — Самогоночка? — Та жену на іменини. Ви ж знаєте, які тепер статки. — Нарушаете, громадянин. Положено штраф. Як не вмовляв, склали акта. II Отака правда на світі! Він їм злодія живого впіймав, а вони замість дяки штраф присобачили!