Всюдихід м'яко котився по хвилястих дюнах. Його шість широких коліс піднімалися й опускалися, немов велетенські спини тандему слонів. Невидиме сонце палило крізь мертвотно-бліде небо, виливаючи свій жар на брезентовий тент машини й відбиваючись від розпечених пісків.
"Не спати," — сказав собі Морисон, повертаючи всюдихід на вірний курс, визначений за компасом.
Уже двадцять перший день він їха...