Генріх Гейне (Гайне)<br />
Осли-виборці

Перекладач: Микола Лукаш<br />
Джерело: З книги: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990

Усім набрид свободи рай,<br />
I стали звірі змовляться:<br />
"Покласти звіриній республіці край<br />
I вибрати самовладця".

По куріях різних звірі зійшлись<br />
Залежно від роду і масті,<br />
I зразу ж інтриги почались,<br />
Заграли партійні страсті.

В ослячій курії тоді<br />
Старі каплії буліі в силі;<br />
Чорно-червоно-золоті<br />
Кокарди вони носили.

Було, щоправда, серед ослів<br />
Прокінське угрупування,<br />
Та всі боялись старих капліїв<br />
I їхнього репетування.

Коли ж хтось висунути посмів<br />
Конячу кандидатуру,<br />
Обрізав його один з капліїв:<br />
"Ах ти ж, продажна шкура!

Продажна ти шкура, либонь байстрям<br />
I мати тебе вжеребила...<br />
А хто в тебе мати — сказати страм:<br />
Ледача французька кобила.

А може, ти в зебринім череві ріс,<br />
Бо й масть у тебе зебрейська,<br />
Та ще й гундосиш якось крізь ніс<br />
З-єгипетська чи з-єврейська.

Авжеж, ти чужинець, та ще й кар'єрист,<br />
Хіба ж ти збагнеш душею<br />
Ослячої вдачі містичний зміст,<br />
Осляцтва величну ідею?

Мене ж понад усе втіша<br />
Якраз самобутність ослина;<br />
Ослина у мене і дума, й душа,<br />
I кожна в хвості волосина.

Не римлянин, не слов'янин —<br />
Осел я щиро німецький,<br />
І предки мої, усі, як один,<br />
Були осли здоровецькі.

Вони не кохались в крутні і в бридні,<br />
I в гречку не скакали,<br />
А вірно й смирно день при дні<br />
Мішки до млина таскали.

I предки ті не вмерли, ні —<br />
В труні лиш їх бренні кожі.<br />
Самі ж вони в небес вишині<br />
Вже праведники божі.

О преподобні отці-осли!<br />
Ми будем як ви, достоту,<br />
І з шляху чеснот, яким ви йшли,<br />
Не звернемо ми ні на йоту.

Найбільше щастя — буть ослом<br />
Каплійського коліна,<br />
I найпочесніший диплом —<br />
Це метрика ослина.

Мій батько був німецьким ослом,<br />
I цим я по праву горджуся,<br />
Ослино-німецьким молоком<br />
Мене згодувала матуся.

Я єсть осел і тому ціню<br />
Над всяке інше багатство<br />
Я рідну ослину старовину<br />
I взагалі осляцтво.

I я осел, і ви осли,<br />
Осла й королем призначим!<br />
Борімся за те, щоб осли були<br />
Владикамй в царстві ослячім.

Ми всі осли. I — я! I — я!<br />
Кінві не скорити нас зроду!<br />
Ми королем оберем каплія<br />
Ослиного чесного роду".

Так закінчив патріот. I вмент<br />
Осли заплескали в підлогу.<br />
Національний елемент<br />
Торжествував перемогу.

Осли увінчали дубовим вінком<br />
Трибуна ослиного стану,<br />
А він блаженно виляв хвостом,<br />
Мов дякував за шану.