Осінній вітер
Осінній вітер
Не так уже сонце світить,<br /> Не так воно й гріє;<br /> І вітерок не тепленький,<br /> Холодний вже віє.<br /> Не весняний, що од серця<br /> Тугу як би зносить,<br /> А осінній, що у лісі<br /> Мовби хто голосить.<br /> Із дерева лист зриває,<br /> Дуброва пустіє,<br /> Світить сонце, теє ж сонце,<br /> Да ба, вже не гріє.<br /> Пора прийшла, зима близько,<br /> Осінь наступила...<br /> Пора прийшла, і дівчина —<br /> Дівчина змарніла.<br /> Повні груди лебедині<br /> Не такі вже стали,<br /> Біле личко почорніло,<br /> Очиці злиняли.<br /> Цвіт, як небо, були вони,<br /> Як зірки блищали, —<br /> Тепер вони почорніли,<br /> Тепер плакать не стали<br /> За очима, за бровами,<br /> За личеньком білим,<br /> За літами молодими<br /> Да за серцем щирим,<br /> Що кохало, що кохалось<br /> В радощах, не в горі,<br /> Що красиво красувалось,<br /> Як сонечко в морі.<br /> Зима люта перестане,<br /> Вітерок повіє<br /> Теплесенький, гарнесенький,<br /> Все зазеленіє.<br /> Теє ж сонце знов засвітить,<br /> Теє ж ізнов гріє,<br /> Тая ж дівка, тая сама —<br /> Більш не молодіє,<br /> Із радощів серце в грудях<br /> Більше не заб'ється, —<br /> Подивиться дівка в воду,<br /> Гіркими заллється.<br /> "Не вертаться весні твоїй, —<br /> Я сказав дівчині. —<br /> Як у лузі серед зими<br /> Не цвісти калині".