Залетів до хати лист<br />
перший осені сумної.<br />
Поруділий, наче лис,<br />
весь пошерхлий, у сувої.

Осінь, осінь, біль тривог,<br />
сива паморозь на скронях!<br />
Доля тихий монолог<br />
полинами в ноги клонить.

Розшматоване буття<br />
духом безвини пропахло.<br />
Осінь шепче каяття<br />
насторожено і палко.

Застеляє лист сліди<br />
на протоптаних дорогах,<br />
і пливуть роки туди,<br />
де тумани п'ють тривогу.