Мандрувала ніччю осінь рання<br />
Й ранком подалась у білий світ,<br />
А мені лишила на прощання<br />
Перший ледве що помітний слід.

Придивляюсь — ось її ознаки,<br />
Видно, що приходила сюди:<br />
На березі паморозі накип<br />
І в калюжці блискітки слюди.

Першого льодку прозору скалку<br />
На долоню теплу покладу,<br />
Бо люблю отак робити змалку,<br />
А чому, не знаю до ладу…

Відчуваю — на моїй долоні<br />
Топиться проосени льодок,<br />
Хоч спинивсь на вранішнім осонні,<br />
Душу огортає холодок.

Знаю: весен залишилось мало,<br />
А ще менше щедрих плодом літ…<br />
По подвір'ю осінь мандрувала<br />
Й свій пророчий залишила слід.